Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 2)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПропоную продовжити розпочате учора знайомство з цікавою і повчальною книгою (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Дивно, але книжка, якщо не знаєш її назви і автора, у деяких своїх частинах може бути цілком підставно прийнята за одну з сучасних мотивуючих книжок типу Карнегі чи Трейсі або навіть за посібник з тайм-менеджменту (докладніше про це – в останній з публікацій). Чого варті лише вирази щодо необхідності постійно тримати свій розум під контролем, уміти фокусуватися на досліджуваній проблемі чи існуванні залежності фізичного й емоційного станів людини. Та все ж книжка – про молитву. І знову проступає разюча відмінність від протестантизму і поступово мігруючого до нього католицизму. Особливо це стосується заборони створювати собі будь-який образ Бога під час молитви. Як «бідно» (хоча правильніше – аскетично) у цьому сенсі виглядає православ’я порівняно з видіннями католицьких святих, що не лише відчувають присутність Божу, але й ледь не тілесно її сприймають. Та щось я забалакався (точніше – «записався»). Напевне, ви вже зачекалися нової порції виписок. Будь ласка:

  • Як говорить Амос (3:7), пророк – це той, з ким Бог ділиться Своїми помислами.
  • Бути лише під Божим проводом означає в земному розумінні повну ненадійність, тому що тоді все залежить від святості, від самозречення, від моральних властивостей, які важко придбати.
  • Ми ще не вміємо бути вільними і не хочемо більше бути рабами.
  • Бог подає нам благодать, але ставати новою твариною надає нам самим.
  • Зовнішнє рабство є вираз чогось набагато трагічнішого – внутрішнього поневолення.
  • З моменту, як ми перестали прагнути до володіння, ми стаємо вільними, тому що чим би ми не володіли, ми перебуваємо у владі цього.
  • Що б не робив Бог, все залежить від того, що робимо ми; і це має величезне значення в плані нашого повсякденного життя.
  • Прощення ворогів – перша, найелементарніша ознака християнина.
  • Перетворення раба на вільну людину вимагає часу.
  • Ніколи диявол не нападає на нас так люто, як коли ми вже зовсім близько до завершення боротьби, і могли б врятуватися.
  • Перше, чого слід навчитися, який би предмет для роздумів ми не обрали – це дотримуватися певної лінії.
  • Уникайте прекрасних, але безплідних польотів думки.
  • Ніколи не треба починати з більш глибокого значення слова раніше, ніж знайдемо просте конкретне значення.
  • Священне Писання слід розуміти розумом Церкви.
  • Недостатньо зрозуміти, що можна зробити, і з захопленням почати розповідати про це своїм друзям – треба почати це робити.
  • Для досягнення досконалості немає потреби розуміти багато.
  • Потрібен тривалий час, щоб навчитися зібраності, щоб стати уважним, тим, хто здатен вникати в якусь думку так довго і глибоко, щоб нічого не упустити з неї.
  • Ми повинні вчитися примушувати свої думки збиратися в одному фокусі, відключаючись від усього іншого.
  • Тільки коли завдяки тренуванню, вправі, навичці ми станемо здатні зосереджуватись глибоко і швидко, ми зможемо продовжувати життя у стані зібраності, незалежно від того, що ми робимо.
  • Від нас самих залежить допустити чи не допустити, щоб те, що відбувається поза нами, стало подією нашого внутрішнього життя.
  • На всяку нашу психічну діяльність відгукується тіло, і, з іншого боку, наш тілесний стан певною мірою визначає тип та характер нашої психічної діяльності.
  • Чим багатший уявний образ Бога, тим менш реальна присутність.
  • Приходячи до Бога, ми ніколи не повинні намагатися видавлювати зі свого серця якісь емоції.
  • Ми подумки усвідомлюємо (під час молитви – прим. моя), що Бог тут, але не відгукуємося на це фізично.

PS.

Продовження читайте наступної суботи.

One thought on “Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 2)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *