Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 8)

Ганді. Моє життяСьогоднішніми виписками мало завершитися і так задовге (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6, ч. 7) наше знайомство з життєписом Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Адже виписки розтяглися аж на 8 публікацій, і не факт, що я нічого не пропустив (та й не обов’язково те, що зацікавило мене, було цікаво вам – і навпаки). Та концентрація подій в останніх розділах книжки наскільки велика, що маю, аби не суперечити своїм правилам, розділити виписки на дві частини. І власне виписок у цих частинах буде менше, а більше – мого короткого переказу змісту. Отож, минулого разу ми закінчили початком Першої світової війни. Ганді не міг залишатися осторонь і зібрав цілий санітарний загін. Такий благородний вчинок викликав не лише осудження у певної частини індійців (адже Ганді збирався допомагати їх поневолювачам – англійцям), але й став певним випробовуванням для самого Ганді: по-перше, через його відразу до насильства (саме тому він орієнтувався саме на медичну, а не бойову частину), а по-друге – через командира–англійця, який спробував зайнятися «дідовщиною». Та все закінчилося добре (як саме – читайте у книжці). Потім Ганді захворів на плеврит, і використав хворобу для нових експериментів з харчуванням (як ви пам’ятаєте, на той час він уже цілковито відмовився від молочних і м’ясних продуктів, борошняних виробів і бобових). Ганді пробує сироїдіння – але не отримує бажаного результату. Як не дивно, лише повернення на батьківщину зцілило його. Але про це – вже наступного разу:

  • Якщо страх перед в’язницею зникає, репресії тільки збуджують дух народу (пам’ятаєте, одним з інструментів сатьяграхи якраз і була спроба переповнити в’язниці невинними людьми – прим. моя).
  • Порятунок народу залежить від нього самого, від його готовності страждати і жертвувати собою.
  • Все життя я відчував, що бог піддає мене випробуванням.
  • Кожному здається, що його релігія – найвища.
  • Яка трагедія для країни, що її мова оголошена «табу» на засіданнях, які відбуваються в цій країні, в роботі, що має безпосереднє відношення до цієї країни.
  • Жоден уряд не може дозволити собі ігнорувати лідерів, які представляють широкі народні маси.
  • Потрібно закликати чиновників, щоб вони не обходилися погано ні з ким і прислухалися до громадської думки.
  • Філантропи, замість того, щоб забезпечити людей роботою, яка б давала їм хліб, жбурляють їм милостиню.
  • Замість того, щоб з’їсти трохи, я наївся до досхочу. Цього було цілком достатньо, аби прилетів ангел смерті.
  • Я не бажав зберегти життя ціною відмови від своїх принципів.
  • Сумнів – незмінно результат відсутності або слабкості віри.
  • Я давно помітив пристрасть людей до активної діяльності і нелюбов до спокійних конструктивних зусиль.
  • Той, хто хоче керувати народом в сатьяграсі, повинен вміти утримати його в межах ненасильства.
  • Тільки той, хто розглядає свої власні помилки через збільшувальне скло, а помилки інших через зменшувальне, – здатен осягнути відносне значення того й іншого.
  • Щоб стати здатним до проведення на практиці громадянської непокори, людина повинна, перш за все, пройти школу добровільної та шанобливої покори законам країни.
  • Тільки людина, що неухильно виконує закони суспільства, здатна вирішувати, які з них добрі і справедливі, а які погані і несправедливі.
  • Я вважаю вкрай помилковою думку, ніби велика кількість делегатів сприяє кращому веденню справи або краще гарантує дотримання принципів демократії (чому б не застосувати цю тезу Ганді до Верховної ради та інших представницьких органів – прим. моя).
  • Для того щоб охороняти демократію, народ повинен володіти сильним почуттям незалежності, самоповаги та єдності.

PS.

Завершення читайте у вихідні.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *