Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 7)

Ганді. Моє життяПоступово наближається до завершення (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5, ч. 6) наше опосередковане знайомство з людиною, життям і світоглядом якої захоплювалися такі відомі особистості, як Лев Толстой, Бенджамін Франклін, Мартін Лютер Кінг, Альберт Ейнштейн та Ромен Ролан (з новіших слід згадати, наприклад, Робіна Шарму). У сьогоднішній частині своєї автобіографії (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.) Ганді продовжує описувати свої експерименти з харчуванням і релігійні пошуки. Якщо минулого разу він відмовився лікувати м’ясним бульйоном свого сина – цього разу захворіла дружина. І їй теж прописали такий бульйон. На щастя, цього разу дружина і діти були повністю на його боці. Але слід було якось лікуватися – і Ганді, що вже десять років не вживав солі, намовляє до цього (а також до відмови від бобових) і дружину. Ганді не стверджує однозначно, що саме це допомогло – але дружина одужала. Сам Ганді поступово переходить на фруктово-горіховий режим харчування, але при цьому постійно підкреслює (ви побачите це у виписках), що слід прагнути до самообмеження з високими моральними ідеалами, а не зводити все до дієти. На фермі імені Толстого він також привчає учнів до обмеження в харчуванні, використовуючи їх релігійні переконання. Паралельно він прагне вдосконалити систему тодішньої освіти, акцентуючись на моральних якостях учня. Власним прикладом він навчає і виправляє недоліки учнів – і не лише дітей: навколо нього об’єднується все більше індійців і навіть англійців. І тут починається Перша світова війна…

  • Прагнучи насолодитися чуттєвими задоволеннями, ми врешті-решт втрачаємо навіть саму здатність до насолоди.
  • Немає більшого сліпця, ніж той, хто не бажає бачити.
  • Нав’язані заборони рідко досягають мети.
  • Для людської душі корисно будь-яке самообмеження.
  • Постом можна очистити сповнену брудних намірів душу.
  • Той, хто нехтує обмеженнями в їжі і постами, так само глибоко помиляється, як і той, хто покладається лише на них.
  • Піст марний, якщо він не супроводжується постійним прагненням до самообмеження.
  • Якщо фізичний піст не супроводжується духовним, він обов’язково перетвориться в лицемірство і призведе до біди.
  • Я завжди відводив перше місце вихованню душі або формування характеру
  • Я вважав формування характеру першоосновою виховання і був упевнений, що якщо ця основа буде закладена міцно, то діти, самі або за допомогою друзів, навчаться всьому іншому.
  • На фермі Толстого встановилося правило – не вимагати від учня того, чого не робить учитель, і тому, коли дітей просили виконати яку-небудь роботу, з ними заодно завжди працював вчитель.
  • Справжнім підручником для учня є його вчитель (думаю, з цим твердженням цілковито б погодився Януш Корчак, виписки з книжки якого ми якось читали – прим. моя).
  • Діти засвоюють на слух набагато більше і з меншими труднощами, ніж візуально.
  • Розвинути дух – означає сформувати характер і підготувати людину до роботи у напрямку пізнання бога і самопізнання.
  • Будь-яке навчання без виховання духу не принесе користі і може навіть виявитися шкідливим.
  • Подібно до того як для фізичного виховання необхідні фізичні вправи, а для розумового – вправи розуму, виховання духу можливо тільки шляхом вправ духу.
  • Навіть і при ретельному спостереженні діти не завжди гарантовані від всякого роду спокус і поганих вчинків.
  • Відповідальність за помилки учнів цілком лягає на вчителя.
  • Людина, яка керується пристрастю, може мати цілком благі наміри, може бути правдивою на словах, але вона ніколи не пізнає істини.
  • Після посту потрібна велика обережність в їжі і, можливо, ще більші обмеження, ніж при його дотриманні (можливо, саме тому більшість і боїться починати, адже тоді слід буде попрощатися з “великоднім застіллям”).
  • «Крадене, як ртуть – не втримаєш» (гуджаратский поет Акхо).
  • Ганьба полягає не тільки в тому, щоб сидіти в тюрмі, скільки в самому проступку.
  • Чиновники повинні бути неупередженими.
  • Нація, яка бажає стати самостійною, повинна знати всі шляхи і способи досягнення свободи.
  • В моєму житті головне – умертвіння плоті.
  • Я поклявся собі не вживати більше п’яти страв на добу і ніколи не їсти після настання темряви. Ось уже 13 років, як я виконую цю обітницю.
  • Поки існують різні релігії, кожній з них необхідний якийсь зовнішній символ.
  • Справжнє значення скромності – самозречення.
  • Безкорислива служба народові на будь-якому терені рано чи пізно виявляється корисною для країни і в політичному відношенні.
  • Не треба прискіпуватися, кажучи, що бог не може бути упередженим і що у нього немає часу втручатися у повсякденні справи людей.
  • Людська мова в змозі лише дуже недосконало розповідати про шляхи господні.
  • Головне – звільнити хліборобів від страху, пояснивши їм, що чиновники не господарі, а слуги народу, оскільки вони отримують платню з кишені платника податків (набагато важливіше пояснити це самим чиновникам – прим. моя).
  • Важливо поєднувати безстрашність з ввічливістю.
  • Під ввічливістю мається на увазі не просто вишуканість мови, застосована для даного випадку, а внутрішня лагідність і бажання добра супернику.

PS.

Продовження читайте наступного тижня.

2 thoughts on “Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 7)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *