Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 5)

Ганді. Моє життяНоворічно-різдвяні свята поступово прямують до завершення, і час повертатися у робоче русло. Тож сьогодні ми продовжуємо читати автобіографію Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Як ви пам’ятаєте (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4), ми залишили автора в момент, коли сатьяграха в Південній Африці сягнула свого апогею. Але не менш напруженими були і внутрішні пошуки Ганді. Зокрема, у 37 років він вирішує прийняти обітницю брахмачарія (щось досить умовно подібне до нашого чернецтва). Утримання від статевих стосунків з дружиною, піст і самообмеження займають усе більше місце в книжці. Він повертається в Індію і намагається ще більше спростити своє життя (чим викликає законні нарікання рідних, що не давали своєї згоди на такі утиски). Також він продовжує активну участь у громадсько-політичному житті – зокрема, бере участь у засіданні Всеіндійського конгресу. Не залишає Ганді поза увагою у своїй книжці й релігійні пошуки – наприклад, він досить негативно висловлюється щодо пожертв та принесення у жертву тварин. Тож книжка стає все інформаційно-насиченішою, і я вкотре закликаю вас прочитати її самостійно. Для заохочення – чергова порція виписок:

  • Мій розум кружляв бурхливим морем сумнівів.
  • Наші пристрасті настільки сильні, що ними можна керувати лише за умови, якщо обмежити їх строгими рамками як зовні, так і зсередини.
  • Піст з метою гамування пристрастей – безсумнівно, дуже корисний.
  • Є люди, яким пост не допомагає, бо вони вважають, що можна стати невразливим до спокус, суто механічно дотримуючись посту (практично всі релігії закликають не перетворювати піст на дієту – прим. моя).
  • Піст корисний лише тоді, коли розум підтримує тіло, іншими словами, коли він викликає огиду до предметів, в яких відмовлено тілу.
  • Розум знаходиться біля витоків усякої чуттєвості.
  • Брахмачарій користується зором, аби бачити славу божу, а інша людина – щоб бачити суєтність навколо.
  • Брахмачарія означає стриманість почуттів у думках, словах і вчинках.
  • Людина, що прагне до брахмачарії, завжди буде усвідомлювати свої недоліки, вишукувати пристрасті, що ховаються в глибині її душі, й постійно прагнути звільнитися від них.
  • До тих пір, поки думка не повністю контролюється волею, немає справжньої брахмачарії.
  • Мимовільна думка є хворобою розуму; приборкання її означає приборкання розуму, що ще важче, ніж приборкання вітру.
  • У мене не вкладалося в голові, що громадянин держави може жити, не приносячи ніякої користі суспільству (а скільки в нас таких «трутнів», для яких нічого не значать слова Джона Кеннеді «не питай, що держава зробила для тебе, думай, що ти можеш зробити для неї» – прим. моя).
  • Треба мати невичерпне терпіння, щоб змусити людей що-небудь робити.
  • Чим глибші пошуки в джерелі істини ви будете робити, тим більше прихованих там скарбів відкриється вам.
  • Я боявся, що моя діяльність зведеться в основному до роботи для заробітку (у сучасної людини цей страх, на жаль, майже знищено – прим. моя).
  • Я закликав усіх боротися проти захоплення коштовностями (мова йде про конфлікт з рідними, і особливо – дружиною, від яких Ганді вимагав відмовитися від усіх подарованих їм коштовностей на користь громади – прим. моя).
  • Людина, що присвятила себе служінню суспільству, не повинна приймати дорогих подарунків (чи прочитають це ті, хто звик саме таким висловом завуальовано називати звичайне хабарництво – прим. моя).
  • Дух служіння швидко не виробляється.
  • Важка плата за гріхи і вчинки, здійснені людиною в ім’я багатства, влади і престижу.
  • Незалежно від того, скільки роботи у людини, вона повинна знайти час для фізичних вправ, як вона знаходить його для їжі.
  • Я був рішучим противником того, щоб подавати милостиню здоровим людям.
  • Чим більш безпомічна істота, тим більше у неї прав розраховувати на захист з боку людини від людської жорстокості (мова про жертовних тварин, хоча, думаю, цю думку Ганді можна було б використовувати і в ширшому контексті – прим. моя).
  • Не потрібно ніколи давати хабарі і користуватися іншими незаконними засобами для забезпечення особистих зручностей.
  • Біди махатм відомі тільки махатмам.
  • Закон карми невблаганний, і обійти його неможливо. Тому навряд чи є необхідність у втручанні бога. Він встановив закон і ніби усунувся (теж досить поширена, навіть серед християн, думка, що заперечується великої кількістю див – прим. моя).
  • Не думайте про те, виграєте ви або програєте. Робіть, що в ваших силах.
  • Слон неспроможний мислити по-мурашиному.
  • Я вважаю, що людина не повинна їсти м’ясо, яйця тощо.
  • Лікарі не можуть гарантувати одужання. У кращому випадку вони можуть експериментувати. Нитка життя перебувала в руках бога.
  • Здібні юнаки, які не змогли знайти собі застосування в рідній країні, повинні емігрувати в інші країни.
  • Я привчив себе до невизначеності в життя (щось схоже рекомендувалося і самураям у «Хагакуре» – прим. моя).
  • По закінченні будь-якої великої війни існує звичай наділяти урядові органи особливими повноваженнями.
  • Не слід чекати нагороди за труди, але всяке добре діло зрештою обов’язково принесе свої плоди.
  • Страхування життя рівносильне страху й невірі в бога (не знаю, чи сам я дійшов подібної думки, чи десь вичитав, але постійно відмовляюся від різноманітних страхувань саме такою мотивацією – прим. моя).
  • Я вирішив щодня вивчати напам’ять один-два вірші з «Гіти» (мається на увазі Бгаґавад-Ґіта, у якій, до речі, 700 віршів – прим. моя).
  • П’ятнадцять хвилин щодня я витрачав на чищення зубів (а ми не можемо рекомендованих стоматологами 3 хвилин виділити – прим. моя).

PS.

Продовження чекайте у середу.

PPS.

Оскільки на середу припадає велике православне свято – запропоную вам статтю на православну тематику, а продовження виписок з автобіографії Ганді опублікую у суботу.

One thought on “Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 5)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *