Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 2)

Ганді. Моє життяСьогодні продовжуємо (див. частина 1) читати виписки з автобіографії Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Минулого разу ми закінчили на експериментах Ганді з харчуванням – зокрема, його спробі почати їсти м’ясо (після яких йому ще довго ввижалося, що у шлунку чути плач з’їденого ним козеняти). Також у цей час Ганді відмовляється від кави і чаю, вживаючи виключно воду чи какао. Наступна частина книжки присвячена релігійним пошукам автора. Зокрема, він знайомиться і відразу ж захоплюється «Рамаяною» та «Бхагавадгітою», однак приглядається й до інших релігій, зокрема – християнства. На жаль, переважно йому доводилося зустрічатися з протестантами, тому враження (як ви побачите з виписок) були не найкращими. Закінчивши навчання у школі, Ганді вирішує їхати вчитися на адвоката в Англію. Члени його касти були проти поїздок за кордон – і він пориває зі своєю кастою. Ганді докладно описує свою мандрівку та перші дні життя в Лондоні – але це залишимо на завтра:

  • Враження, одержані в дитинстві, пускають глибоке коріння, і я завжди шкодую про те, що мені в ту пору не читали більше гарних книжок (батьки, читайте своїм дітям більше книжок, аби вони потім не казали такого і про вас – прим. моя).
  • Яка ж це релігія, якщо вона примушує людину їсти м’ясо, пити спиртне і змінювати одяг (Ганді, почувши, що охрещений індус все це робить, плутає поняття «дозвіл» і «примус». Тут доречно згадати слова апостола Павла з його Першого послання до коринфян: «Усе мені дозволено, та не все корисне» (1Кор, 6:12) – прим. моя)
  • Заповідь «відповідай добром на зло» стала моїм керівним принципом.
  • Ось в чому сенс слів і справ мудреця: за кожну маленьку послугу тобі воздасться сторицею.
  • Слід використовувати будь-яку можливість говорити англійською, не бентежачись помилками, неминучими при розмові іноземною мовою (чудова порада для всіх, хто вивчає іноземну мову, яку підтверджують і сучасні педагоги – прим. моя).
  • Перші уроки європейського етикету: ніколи не чіпай чужих речей; не задавай при першому ж знайомстві незліченних питань; не говори голосно.
  • Нехай кожен юнак візьме собі за правило підраховувати всі свої доходи і витрати.
  • Мій гаманець спустошувався через помилкове розуміння правил пристойності.
  • Просте життя зберегла мені масу часу.
  • Чим глибше вивчав я самого себе, тим більше зростала моя потреба у зовнішніх та внутрішніх змінах.
  • Дійсна обитель смаку – не язик, а мозок.
  • Як би ясно не була викладена обітниця, люди намагаються спотворити її на догоду своїм цілям.
  • Золоте правило: приймати обітницю в тлумаченні особи, що наклала її.
  • Я всіляко намагався уникнути виступів (трохи незвично, як для відомого громадського діяча, але Ганді й справді намагався якомога менше виступати, особливо в офіційних заходах – прим. моя).
  • Мовчання – одна з ознак духовної дисципліни прихильника істини.
  • Я звик коротко формулювати свої думки.
  • Мова людини небагатослівної навряд чи буде позбавлена сенсу: адже вона зважує кожне слово.
  • Вважається, що науку неможливо поєднати з життям одруженої людини.
  • Вища форма релігії – зречення.
  • Моління, богослужіння, молитва – не релігійні забобони. Це дії, більш реальні, ніж їжа, питво, сидіння або ходіння. Без перебільшення можна сказати, що тільки вони реальні, а все інше – нереальне.
  • Великі люди ніколи не звертають уваги на зовнішній вигляд людини. Вони думають про її серце.

PS.

Продовжимо завтра.

7 thoughts on “Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 2)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *