Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 12)

Ціцерон. Вибрані твориСьогоднішня публікація присвячена черговому діалогу Ціцерона, що увійшов до його відомих «Тускуланських бесід» (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Мова – про пристрасті (так, власне, і називається цей діалог). Не менш докладно, ніж він говорив про смерть (див. ч. 7), біль (ч. 9) чи горе (ч. 10), Ціцерон аналізує різні види пристрастей і робить такий логічний і теоретично простий (але важкуватий для втілення у щоденному житті) висновок: причина усіх душевних хвилювань – надмірність, а єдино необхідні ліки – поміркованість. Переклад усіх видів пристрастей дався важкувато, тому заздалегідь прошу вибачення за можливі русизми та недоладності. Сподіваюся, суті Ціцеровоних думок це не спотворить:

  • [Піфагорійці] розум свій від напружених роздумів заспокоювали музикою і співом (ми вже про це знаємо, адже читали «Життя Піфагора»прим. моя).
  • Справжня філософія веде початок від Сократа і продовжує жити у перипатетиків, а в дещо іншому вигляді — у стоїків.
  • Вищій з усіх наук – науці гідно жити, вони служили більше життям своїм, ніж книгами (сучасна людина сприймає філософію просто як одну з наук, до того ж не дуже важливу й практичну, забуваючи, що від свого початку вона створювалася як універсальна наука гідного життя – прим. моя).
  • Страх — це теж горе, тільки заподіюване не тим, що є, а тим, чого ще немає.
  • Їх перевага — не у вишуканості доведень, а в легкій заучуваності, приємній невігласам, — на цьому і тримається, за словами самих епікурейців, успіх їхньої філософії (з минулих публікацій ви вже, напевне, зрозуміли, що до епікурейства Ціцерон ставився досить критично – прим. моя).
  • Пристрасть є рух душі, далекий від розуму і супротивний природі.
  • Видів пристрастей чотири: два — від уявного блага (бажання і радість) і два — від удаваного зла (страх і горе).
  • Бажання мов би захоплює людину і запалює її до досягнення того, що уявляється їй благом (у сучасній мотиваційній літературі бажання порівнюють з пальним, яке дає людині змогу досягти поставленої мети: чим дужче бажання – тим більше шансів – прим. моя).
  • Воля є розумне бажання.
  • Якщо бажання спрямоване проти розуму і сильно збуджене, то це вже — хіть, непогамовне хотіння, яке ми бачимо в усіх дурнів.
  • Страх — це обережність без розуму.
  • Горе — це стиснення душі всупереч розуму.
  • У поняття горя входять заздрісність (користуюся цим незвичним словом, як більш точним, ніж «заздрість»), суперництво, жалість, відчай, скорбота, біль, нарікання, турботливість, приниження, мука, безнадійність тощо. Під страхом маються на увазі млявість, сором, жах, переляк, божевілля, непритомність, сум’яття, смуток. Під насолодою — бажання зла, зловтіха, самовдоволення, пиха тощо. Під бажанням — гнів, озлоблення, ненависть, ворожнеча, розбрат, невгамовність, жадібність і подібні їм (усіх можливих класифікацій я не наводжу, інакше довелося б процитувати половину діалогу. Кого зацікавить – читайте самі – прим. моя).
  • Заздрісність — це горе, яке відчувають, бачачи чуже благополуччя, що нічим не шкодить заздріснику.
  • Заздрісник — це той, кому благополуччя сусіда нітрохи не заважає, але тим не менш завдає душевного болю.
  • Ущемлення — це горе, коли те, що є в тебе, є і в іншого (на жаль, перше слово перекласти вдало не зміг, але про яку емоцію йдеться, думаю, всі зрозуміли – прим. моя).
  • У всіх душевних хвилювань джерело — надмірність, тобто відхилення свідомості від правильного шляху, і настільки сильний відхід від заповітів розуму, що поривання душі неможливо ні стримати, ні направити.
  • Надмірність запалює, перевертає, хвилює душу, і з неї народжується і горе, і страх, і інші душевні пристрасті.
  • Коли бажання грошей не стримується постійною роботою розуму, ніби якимось сократичними ліками, які зціляють від корисливості, то воно осяде в жилах, застигне у нутрощах і залишиться хворобою внутрішньої і довгою, яку в її застарілому вигляді вже не вирвеш з людини, а ім’я цієї хвороби — жадібність (згадаймо чудові ілюстрацію до цієї хвороби у Бальзаковому «Гобсеці» – прим. моя).
  • Види душевних хвороб: жадібність, марнославство, жонолюбство, упертість, обжерливість, пияцтво, сластолюбність тощо.
  • Вади — якості постійні, а пристрасті — змінні.
  • У будь-якій немудрій душі може з’явитися здоров’я, якщо лікарі (маються на увазі саме філософи – прим. моя) звільнять її від душевних пристрастей.
  • Є здоров’я тілесне — помірність, у якій узгоджуються між собою всі частини, що складають тіло; так само можна говорити про душевне здоров’я, коли в душі узгоджені між собою судження й думки.
  • Є між душею і тілом також і різниця: здорову душу хвороба не підточить, а тіло підточить; тіло може захворіти не зі своєї вини, а душа — тільки зі своєї, тому що всі душевні хвороби і пристрасті походять від зневаги до розуму (спеціально поставив цю фразу в кінці, оскільки спеціалісти стверджують, що остання фраза запам’ятовується найкраще. А ця фраза варта того, аби її добре запам’ятати – прим. моя).

PS.

На цій оптимістичній ноті пропоную зробити перерву до наступного разу.

One thought on “Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 12)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *