Марк Туллій Ціцерон. Вибрані твори (ч. 11)

Ціцерон. Вибрані твориСьогодні завершуємо розглядати діалог «Про втішання у горі», що увійшов до «Тускуланських бесід» Ціцерона (Марк Туллий Цицерон. Избранные сочинения. – М.: Художественная литература, 1975. – 456 с.). Як і в першій частині, будуть виписки не лише власне про горе та про способи втішити людину, що перебуває у цьому стані, але й про філософію життя загалом. Зокрема, такі:

  • Що негідніше й ганебніше, ніж розпещений чоловік (а у наш час таких називають «метросексуалами» – прим. моя)?
  • Вини не буває там, де те, що трапилося, не залежить від людини.
  • Будемо дивитися не на те, як вони кажуть, а на те, що саме говорять (хоча Ціцерон і ставить досить високі вимоги до риторичної майстерності мовців, однак, як бачимо, все ж на перший план виводить зміст, а не форму – прим. моя).
  • Лікуватися треба у суворих філософів давнини, а не у нинішніх проповідників насолоди.
  • Якщо вдивитися в природу несподіванки, то виявиться, що все несподіване буває здебільшого з двох причин: по-перше, тому що немає часу подумати, чи велика небезпека, а по-друге – оскільки здається, що, якби у нас був час, ми могли б що-небудь зробити, — і це почуття робить біль гострішим.
  • Справу розуму бере на себе звичка (дехто з фахівців навіть стверджує, що до 75 % щоденного життя ми проживаємо «за звичкою» – прим. моя).
  • Причина горя — всього лише думка і судження розуму про наявне зло чи зло, що наближається.
  • Потрібно бути дуже дурним царем, щоб у скорботі рвати на собі волосся, ніби лиса голова вільна від горя (Ціцерон наводить тут приклад відомого театрального ефекту, коли герой, перебуваючи у скорботі, рве собі волосся, але й у нашому щоденному житті ми іноді робимо схожі безглузді вчинки – прим. моя).
  • Зло – не в предметі, а в думці про нього.
  • Горе — це наслідок нашої власної волі і вибору (як кажуть психологи, між будь-якою подією і нашою реакцією на неї стоїть бар’єр нашого сприйняття, і цілком у нашій волі прийняти цю подію чи відкинути – прим. моя).
  • Хто багато переніс, той легше переносить, що б з ним не сталося.
  • Стомлення від надлишку нещасть робить ці нещастя терпимішими (саме про це ми з вами говорили у публікації про телевізійно-емоційні «концентрати»прим. моя).
  • Безглуздя є найбільшим з нещасть.
  • Чудово і навіть правильно та справедливо, коли тих, хто повинен бути нам усіх дорожче, ми любимо, як самих себе; але вже про більше й мови бути не може (чомусь існує хибна думка, що християнин обов’язково повинен бути максимальним альтруїстом, забуваючи про себе і віддаючи себе усього служінню іншим. Але ж заповідь каже лише «люби ближнього твого, як самого себе» (Матв. 22:39), тож ці слова Ціцерона значно ближчі до істини – прим. моя).
  • Дурість людську можна викривати без кінця.
  • Завжди скупий лає скупого, а марнославний марнославного, — кожен по дурості чужі вади бачить, а своїх не помічає.
  • Горе — це думка, що над тобою висить якесь зло (причому мається на увазі, що звільнитися від такого горя ніяк не можна) (як тут не згадати відомий Дамоклів меч, що буквально унаочнює цей вираз – прим. моя).
  • У лікуванні потрібно вибирати зручний час — як для душі, так і для тіла.
  • Втішаючи, перша справа пояснити, що ця біда або зовсім не зло, або дуже мале зло; друга — обговорити спільну долю людську і особливо власну долю кожного стражденного; третя — показати, що якщо горе не приносить користі, то віддаватися горю нерозумно.
  • Кожному повчанню свій час.
  • З усіх втішань — найнадійніше і хоча й вульгарне, але добре випробуване: «Не з тобою одним таке сталося».
  • Нелегко переконати скорботного, що сумує він тільки за своїм бажанням і тому, що вважає це обов’язком.
  • Як лікарі, лікуючи тіло, лікують тим самим всі малі його частини, так і філософія, усуваючи загальне душевне горе, тим самим допомагає і в окремих випадках (у сучасному світі трохи навпаки: лікарі все більше спеціалізуються на лікуванні окремих органів, залишаючи тіло загалом хворим; та й філософи сучасні все частіше вдаються до своєрідної «спеціалізації» – прим. моя).
  • Все велике на світі важко.

PS.

Наступного разу поговоримо (разом з Ціцероном) про пристрасті.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *