Людмила Паниченко

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Людмила Василівна Паниченко,
що народилася восьмого грудня 1940-го року, писала:
Молитва за Україну
*****

Боже милосердний, Боже наш єдиний,
В розпачі і смутку ненька Україна.
Блаже наш Великий, ти ж бо дав народу
Пісню солов’їну, калинову вроду.

На землі ти судиш правдою народи,
Приведи ж, Великий, нас усіх до згоди.
Змилуйся над нами: всі ми твої діти,
Зцілюють нам душу нові заповіти.

Під святим Покровом ми давно прозріли,
У Христовім храмі свічку запалили.
Каємося, грішні, за гірку провину,
Захисти, Всевишній, нашу Україну.

Зоря в терновому вінку
*****

Тебе співучу, живописну
Перевертні хотіли вбить,
Обуть в кайдани слово, пісню
І вирвать душу силоміць.

Вогонь не згас, орел чатує,
Прикутий міцно Прометей,
Та голос совісті бунтує:
“Що ж ми залишим для дітей?”

Пустир німий, духовний цвинтар?
Де розіп’ято на хресті
Шевченка слово, мертвий вітер
Поніс за обрії застій.

Ти – блискавиця серед ночі,
Дух, що творив Сковороду,
І Лесині слова пророчі,
Жива вода, о, припаду.

Ні шляхтичі, ні яничари,
Ні цар, а ні сатрапи злі,
її не вбила, а ні чвари,
Бо мова вічна на землі

Крізь морок пробивалось світло,
Всього бувало на віку,
Та мова і в неволі квітла –
Зоря в терновому вінку.

Серед світил земних, космічних
Вона за обрії зрина,
Щоб тьму розвіяти одвічну
І сяйво віддавать сповна.

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

One thought on “Людмила Паниченко

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *