Колін Вілсон. Паразити свідомості (завершення)

(переклад з англійської Володимира Романця. – Київ: журнал “Всесвіт”, 1988. – № 4-5).

Колін Вілсон. Паразити свідомостіОт і підійшло до завершення (див. частина 1, частина 2) наше побіжне знайомство з фантастичним твором, присвяченим зовсім не фантастичній темі – безмежним можливостям людського розуму і нашому (згідно задуму автора – не лише нашому) небажанню його використовувати на повну потужність. Досить болюче автор «шмагає» людство за схильність до розумових лінощів і бажання плисти за течією – але ж іноді ми й справді заслуговуємо такої критики. Як підсумок – книжка сподобалася, читається легко і залишає бажання ставати кращим. А чого ще вимагати від гарної книжки. Раджу прочитати і вам, а поки – пропоную свої виписки:

  • Тіло тисне на думки, як величезний тягар, і не дає їм злітати вгору.
  • Тілу притаманна нетерплячість.
  • Надмірний сон послаблює психічні можливості й контроль над фізичною свідомістю.
  • Життєздатністю більшості людей керують підсвідомі сили, про які ті люди й гадки не мають.
  • Пускати задля забави поїзди під укіс неповнолітніх злочинців спонукує бажання приєднатися до дорослого світу, роблячи щось таке, що має, сказати б, дорослі наслідки.
  • Якщо ваша мова не дуже розвинена, якщо її можливості обмежені, треба відповідно розвинути мову і розширити її можливості.
  • Тиша — природна для людини: тиша і цілковитий спокій.
  • Свобода — це найважливіший стан і найважливіше відчуття людини.
  • Найбільша людська проблема полягає в тому, що всі ми прив’язані до сьогочасності.
  • В нас майже немає справжньої свободи.
  • Нами керує звичка. Наші тіла — це роботи, які прагнуть робити те, що вони робили протягом останнього мільйона років: їсти, пити, випорожнюватися, кохатися, — і віддаватися теперішності.
  • Невелика частина людства (точніше кажучи, приблизно п’ять відсотків) — це еволюційні тварини з глибоким і потужним прагненням стати по-справжньому вільними.
  • Люди, либонь, найвитриваліший вид з усіх живих істот у Всесвіті (ми, щоправда, нещодавно читали у Вілена в його “Голій економіці”, що найвитривалішими є таргани і пацюки, однак автор, на мою думку, має на увазі здатність виживати не однієї людської особи, а людства в цілому – прим. моя).
  • Існувати — це не пасивний стан; це пробиватися з неіснування.
  • Людина майже цілковито складається з нездійснених можливостей. Роздвоєння особистості виникає тоді, коли деякі з цих нереалізованих можливостей починають мститися за себе.
  • Недовіра до життя отруює душі.
  • “Людина — істота суспільна”,— сказав Аристотель, виголосивши одну з найбільших неправд у людській історії. Бо кожна людина має набагато більше спільного з горами чи із зорями, ніж з іншими людьми.
  • Так звані “людські” вартості — оманливі, вони побудовані на девальвації людиною самої себе.
  • Дорослі, навіть найгеніальніші, знецінюють життя; дитина вірить у нього і стверджує його всім своїм єством.
  • Більшість людей розумово ледачі.
  • Недостатні знання іноді небезпечніші, ніж відсутність узагалі будь-яких знань.
  • Навіть досить інтелектуальні й серйозні люди можуть страждати від розумових лінощів, якщо звикли лінуватися змалечку.
  • Людина ледача за своєю природою, а ледачість ні в якому разі не можна засуджувати. Це означає, що людина через свою ледачість не любить незручностей, і для того, щоб уникнути їх, вона створила цивілізацію.
  • Відчуття безбатьківства й осиротілості, поза всяким сумнівом, є одним з найдужчих психологічних шоків, який тільки може спіткати людину.
  • Немає нічого небезпечнішого для людства, як віра в те, що його справи в руках надлюдей.
  • Справжня домівка людини — це її свідомість (Тейяр де Шарден).
  • Музика Гайдна і Моцарта – життєстверджувальні.
  • Шопенгауер – життєненависник.

Згадувані у книжці твори

  • Феноменологія Гуссерля (одна з ключових тем у книжці, герої дуже часто використовують її для дослідження свідомості людини – прим. моя).
  • Олдос Хакслі “Рай та пекло”.
  • Книжки Лестера (відомі кілька авторів з призвіщем Лестер, тому про які саме йдеться в книжці – не знаю – прим. моя)
  • Пенталогія Бернарда Шоу “Назад до Мафусаїла”

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *