Келер Петер. Фейк

(за книжкою: Петер Келер. Фейк: Забавнейшие фальсификации в искусстве, науке, литературе и истории. – М.: Кучково поле, 2016. — 290 с.)

Петер Келер. ФейкЦитати:

  • Шахрайство епохи неоліту: намисто з 183 оленячих зубів, 65 з яких – імітація таких зубів з кістки.
  • Діалоги Есхіна насправді були написані Сократом (його тексти Есхіну передала Ксантиппа), а Ксенофонт опублікував під своїм ім’ям книги історика Фукідіда.
  • «Історія вчить її підробляти». Станіслав Єжи Лец.
  • Кажуть, що першою жертвою війни є правда. Однак твердження не зовсім коректне – правда помирає вже до її початку.

  • Розум позбавляє світ чарівності.
  • Фотографія без тексту, як правило, взагалі нічого не виражає. У більшості випадків необхідне пояснення до ілюстрації – або ж її сенс доноситься до глядача завдяки вже відомій йому інформації.
  •  «Фотографічний апарат цілком може брехати так само, як набірна машина». Бертольд Брехт.
  • Телебачення має щось показувати – йому потрібно представити щось глядачам навіть в тому випадку, якщо немає справжніх ілюстративних матеріалів.
  • Кіно не повинно дотримуватися фактів – це справа випусків новин.
  • В інформаційному суспільстві, свідомість якого формують засоби масової інформації, активні дії під хибним прапором належать до стандартного арсеналу.
  • Незаконний обіг творів мистецтва (який включає не тільки незаконну торгівлю картинами, а й роботу з краденими культурними цінностями) поряд з незаконним обігом зброї та наркотиків є найбільш прибутковою галуззю міжнародної злочинності.
  • Будь-який художник починає з копіювання і вчиться, наслідуючи. Тільки після цього у нього з’являється власний стиль і виникають оригінальні твори.
  • Завдяки мережі Інтернет кожен обстежує себе сам, ставить собі діагноз, призначає лікування і може при випадковому візиті лікаря здивувати його своїми поверхневими знаннями.
  • Шляхом узагальнень зневажена реальність була зведена до красивої і ясною схеми, що спотворює дійсність.
  • Замість контролю науковий світ спирається на довіру: дослідник, що проробив серйозну роботу і завоював високу репутацію, вже не буде зустрітий недовірливо; фахівці одного рівня уникатимуть чіплятися до людей одного з свого кола.
  • Не вір тому дослідному звіту, який фальсифікував не саме.
  • Гроші дозволяють розслабитися і не працювати власним розумом.
  • Є паралель між грошовою економікою, що відірвалася від реального виробництва товарів у фінансовому секторі й біржової спекуляції, і філософією, яка своїми умоглядними поняттями залишає дійсність далеко позаду себе.

Кілька цікавих визначень:

  • Грубенхунд (нім. Grubenhund) – різновид газетної плітки, спрямований не на обман читача, а на викриття журналістів, які публікують, не перевіряючи фактів. Термін був поширений головним чином в Австрії до середини XX століття.
  • Дендрохронологія – метод датування, що дозволяє вираховувати минулий час за допомогою порівняння річних кілець дерев.
  • Адабай (від нім. A dabei sein = auch dabei sein – теж бути при цьому) – людина, яка прагне бути на виду і в курсі світських новин і пліток.
  • Лексократія – витіснення систематично набутих знань знаннями, отриманими з енциклопедій і довідників.

Враження: в цілому книжка дуже і дуже непогана. Ґрунтовно розглянуто весь набір історичних фальсифікацій, від найдавніших до сьогодення. Про щось уже знав, інше – стало справжнім відкриттям, про дещо навіть не здогадувався.

І все було добре, доки не дійшла справа до християнства. Невже жодна бочка меду не може бути без дьогтю? Навіщо було в такій ґрунтовній науково-популярній книжці дорікати християнству тим, про що вже було не раз сказано і не раз пояснено. Стандартний набір «причіпок-відкриттів»:

  • Марія завагітніла від римського легіонера на ім’я Пантера.
  • чому Ісус народився у Вифлеємі, хоча він «з Назарета»?
  • чому римські солдати дозволили зняти тіло з хреста, хоча, як правило, вони залишали жертв на розтерзання стерв’ятникам; ще більш дивно, що вони не стали, як зазвичай в таких випадках, перестраховуватися і не зламали заздалегідь засудженому ноги.
  • євангелісти ніколи не бачили Ісуса і записали свої історії через кілька десятиліть після передбачуваної Пасхи.

І знаєте, до чого підводить автор? Він не виключає, що життя Ісуса – це насправді спотворений життєпис Цезаря (!).

Після цього й інші наведені у книжці факти сприймаєш скептичніше, та й ставлення до самої книжки погіршується.

Тож робіть висновки самостійно. Вдалого критичного читання.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *