Ігор Павлюк

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Ігор Зиновійович Павлюк,
що народився першого січня 1967-го року, писав:
*****

Що вже нам питати: хто ми? де ми?
Забувати внукам не з руки
Шрамами написані поеми,
Вишиті шаблями сорочки.

Як останню заповідь для сина
З материнським хлібом на столі:
“Не топчи найпершу батьківщину,
Коли йдеш до іншої землі…”

*****

Я мав твій хліб і пив твоє вино.
Вітриська кіс уста чиїсь сушили.
Твій рід старіший за Христа — як Ной,—
Якого дощ очистив і окрилив.

Ти те, до чого звикнути — ніяк.
Продати можна, а купити — в біса!..
Я зовсім — ти, а ти — хоч трохи я:
Сльоза, трава, метелиця, гульвіса…

З варяг — у греки. З церкви — в козаки.
Повстання, бунти, крики революцій!..
Годована з ворожої руки
Своїм же хлібом, мішаним на муці.

З тобою важко й високо мені.
Хтось жартував, а ти любила справді.
Сміялася, як іскра у вогні,
І плакала, щоб мій не бачив прадід…

В гаях, в корчмі, на гетьманських балах —
Співала вся — глибока і дитинна…
Твоєї долі зламана стріла,
Тебе я вибрав генами,
Вкраїно.

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

One thought on “Ігор Павлюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *