Ґунель Лоран. Бог завжди подорожує інкогніто

(за книжкою: Гунель Л. Бог завжди подорожує інкогніто / пер. з фр. Анни Роговченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 416 с.)

Ґунель Лоран. Бог завжди подорожує інкогнітоЦитати:

  • Я не був розчарований – адже не мав жодних сподівань.
  • Харизма цього чоловіка могла б зігнути Ейфелеву вежу.
  • Не буває великих проблем. Бувають лише маленькі люди.
  • Спочатку ти маєш зрозуміти, що робить тебе унікальним.
  • Доведено, що людям подобаються лише ті, хто свідомо робить вибір і живе так, як справді хоче.
  • Жертви не бувають щасливими.
  • Хто зміг максимум – зможе мінімум.
  • Кожен вільний дивитися на життя, як на площу, засіяну пастками, які треба оминати, або ж як на майданчик для ігор, де в кожному закутку є якийсь цікавий досвід, який збагачує.
  • Ставлення людей до мене залежало від моєї власної поведінки.
  • Свобода – усередині нас. Вона має виходити з нас. Не очікуй, що вона прийде десь іззовні.
  • Мені треба вірити в те, що я роблю, заради чого встаю зранку.
  • Реально ніхто не змінить твоє життя, крім тебе самого. Тому й треба опанувати себе.
  • Це основна різниця між дитиною та дорослим. Дитина хоче розвиватися – дорослі не хочуть змінюватися.
  • Таке вже життя: рідко вчасно усвідомлюєш, що складнощі несуть приховану функцію вести нас до зростання.
  • Важкі удари й невдачі множаться. Це не від поганої карми – це життя намагається повторно донести інформацію.
  • Справжня впевненість у собі не залежить від думки інших.
  • Життя не шкодує страждальців – воно додає їм іще страждань.
  • Відкидаючи людей, ти не зміниш їх.
  • Щовечора ти витрачатимеш кілька хвилин, згадуючи день і записуючи три дії, які ти виконав протягом нього і якими ти пишаєшся.
  • Завжди корисно трохи відійти назад, щоб поставити собі кілька запитань з приводу сенсу того, що робиш.
  • До якої ж міри треба себе обманювати, щоб бути щасливим тільки тому, що сидиш за кермом «порше»?
  • Дивовижна штука життя: абсолютно несподівано підкидає можливості для зростання.
  • Ще Ейнштейн говорив, що випадок – це Бог, який завжди подорожує інкогніто.
  • Як можна стати вільним, підкоряючись чужій волі?
  • Той день, коли ти припиниш вірити в себе, стане для тебе останнім.
  • Єдиний шлях змусити особу змінити свої погляди – це не відкидати її разом з її ідеями.
  • Поява на світ дітей стала вже такою звичайною справою, що ми забули про грандіозність, велич і магію цього вражаючого дійства.
  • Існує лише той ліміт, який ти сам собі поставиш.
  • Той, хто підлаштовується під правила, просто не хоче думати самостійно!
  • Якщо ти міркуєш у межах певних рамок, ти не знайдеш нових рішень – тільки ті, що давно відомі.
  • Неможливо жити тільки для себе, життя тоді втрачає сенс.
  • Вороги ваших ворогів зовсім необов’язково ваші друзі.
  • Мною рухало одне пристрасне бажання: дійти до мети.
  • У наш час люди, охочі розвиватися, трапляються рідко.
  • Треба говорити, що думаєш. Слухати своє серце, а не страх. Тоді і страху не буде.
  • Неймовірно, якої сили енергетичний заряд несе в собі заповнений людьми зал.
  • Ми звичайні люди, у нас однакові прагнення, однакові надії та одне бажання жити, причому жити якомога краще.
  • Потреба в розвитку закладена в генах усіх людей і завжди прагне того, щоб себе виявити.
  • Прибуток – природний результат здорового й гармонійного управління.
  • Людей не можна змінити, можна тільки показати їм шлях, а потім викликати гостре бажання йти цим шляхом.
  • Дійсність часом набирає вигляду жахливого дракона, який відразу ж зникає, варто лише сміливо глянути йому в очі.
  • Не місце прикрашає людину. Але воно невблаганно змінює ставлення до вас інших людей.
  • Справжній розвиток має відбуватися всередині… Ти щасливий, коли змінюєшся сам, а не коли щось змінюється навколо.
  • Розкішні машини викликають заздрість посередностей, презирство інтелектуалів і жаль тих, хто зберіг живу душу.
  • Найвизначніші події часом залишаються непоміченими.

Враження: читаючи книжку, весь час не міг позбутися паралелей з «Кирпичами» Даніяра Сугралінова і «Приключениями майора Звягина» Михайла Веллера. В усіх трьох книжках – старший чоловік бере у свої руки процес самовдосконаленням свого молодшого протеже. Набір інструментів досить стандартний і дотепер використовується на багатьох семінарах подібної тематики: магазинний тролінг продавців, непогоджуваність з усіма тезами співрозмовника, мандрівки без грошей і документів на великі відстані, класична жаба у глечику з молоком. Хіба що у Ґунеля все це описано з французькою вишуканістю, а таємничість робить книжку ще цікавішою. Читав про пригоди головного героя з думкою: «Я б так не зміг», хоча десь глибоко всередині відчував – було б круто. Залишаю на планшеті для повторного прочитання (і навіть схиляюся до думки купити паперовий варіант для домашнього вжитку і подарунку комусь із знайомих). Раджу прочитати цю книжку й вам – хоча б для того, щоб скласти свою думку.

Що не сподобалося: дива перекладу. В мережі зустрічав нарікання на якість редагування – підтверджую. Читаючи, накраплятимете на такі перекладацькі перли, як: машини стоять у «корку»; кімнату освітлюють «неонові слухавки»; торшери випромінюють «світ»; дістався до важкої «двері», «надражнивши» апетит.

One thought on “Ґунель Лоран. Бог завжди подорожує інкогніто

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *