Феофан Затворник. Що таке духовне життя і як на нього налаштуватися

(за книгою: Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроиться. – М.: Сестричество во имя преподобномученицы великой княгини Елизаветы, 2001. – 338 с.)

Феофан Затворник. Что есть духовная жизнь и как на нее настроитьсяДоки я ознайомлюсь і опрацюю книжку Наполеона Хілла «Думай і багатшай», аби трохи відірвати вас від матеріального і нагадати про духовне – пропоную сьогоднішній твір. Книжка написана у вигляді листів до молодої жінки, яка нудиться світським життям, з острахом споглядає перспективу подальшого одруження і наступної соціалізації. Вона все більше схиляється до думки про монастир і служіння Богові. Автор допомагає їй зрозуміти всю суєтність тогочасного світу, а головне – біль власної душі та її прагнення до духовних звершень. Книжка заскладна для перекладу, оскільки написана напівцерковною російською мовою і відповідним стилем, тому дещо в перекладі може бути втрачено (що має слугувати для вас ще однією причиною ознайомитися з оригіналом). Отож, розпочнімо:

  • Якщо буває у нас нескладність у житті, то вона майже завжди відбувається не стільки від глупоти, скільки від браку завзятості.
  • Старі люди часто ненавмисно, в простих фразах висловлюють такі мудрі уроки, яких і в книгах пошукати – не знайдеш.
  • Руху в сучасних людей багато, а життя немає.
  • Егоїзм себе ставить метою, а все і всіх – засобом.
  • Як не прикраашє хто своїх бажань, позаду завжди визирає егоїзм, який бажає повернути вас по-своєму чи зробити вас засобом.
  • Цей вирок (егоїст, егоїстка) часто виносять тим, які не дозволяють вертіти собою або використовувати себе як засіб для егоїстичних цілей тих, які так про них судять.
  • Скільки можливо, відмовляйтеся входити в коло світського життя, а коли втягнуті проти волі, тримайте себе так, ніби Вас там не було: бачачи, не помічайте і слухаючи, не чуйте.
  • Кожна тілесна потреба, природно-проста, розмножується у безліч дотичних потреб через звичку і пристрасть до різних способів її задоволення.
  • Часто ми замислюємося. Що це за стан? Ось що: думка сходить в архів пам’яті і з допомогою уяви перебирає там весь зібраний непотріб, переходячи від історії до історії з відомим законам зчеплення уявлень, приплітаючи до бувалого небувале, а нерідко навіть неможливе, поки не отямиться і не повернеться до навколишньої дійсності.
  • Більша частина часу проходить у нас саме в такому пустодумстві й блукання думок.
  • Суттєва потреба волі – жити і діяти.
  • В уяві в нас буває сум’яття, розпорошення і блукання думок, а в бажаннях – непостійність, безладність і норовливість бажань, а за ними і справ.
  • Ті, хто вміє собою керувати, зустрічаючи потрібна справа, яка, проте ж, не подобається серцю, поспішають знайти в ній приємну сторону і так, помиривши з нею серце, підтримують у собі потрібну для справи енергію.
  • Злі пристрасті, коли задовольняються, приносять радість, але короткочасну, а коли не задовольняються, а, навпаки, зустрічають спротив, то завдають скорботу тривалу і нестерпну.
  • Закон – тримати серце в руках і піддавати почуття, смаки і потяги його суворій критиці. Коли хто очиститься від пристрастей, хай дає волю серцю, але поки пристрасті в силі, давати волю серцю – значить явно приректи себе на всілякі невірні кроки.
  • Спробуйте хоч один день пробути, щоб не сердитися і не роздратовуватися, і скажіть, як Вам це вдасться.
  • Дух, як сила, що від Бога зійшла, знає Бога, шукає Бога і в Ньому одному знаходить спокій.
  • Душа людська хоча і схожа з душею тварин в нижній своїй частині, але у вищій вона незрівнянно краща за неї. Що вона є такою в людині, це залежить від поєднання її з духом.
  • Душа людська робить нас дещо вищим від тварин, а дух являє нас дещо меншим від Ангелів.
  • Під впливом духа душа здійснює справи та починання зовсім не тому, що вони потрібні, корисні і приємні, але тому, що вони гарні, добрі і справедливі, прагнучи до них зі всією ревністю, незважаючи на те, що вони нічого не дають для тимчасового побуту і навіть несприятливі йому і ведені бувають на рахунок його.
  • Погасіть самосвідомість і свободу – ви погасите дух, і людина стала не людина.
  • Повсякчас не випускайте з думки, що всередині Вас постійно присутнє щось недобре, що завжди готове збити Вас з належного і направити на неналежне.
  • Людина винна у тому, що дала у собі панувати тому, що не призначене до панування [душевності і тілесності] і повинне займати підлегле становище.
  • Духовність є норма людського життя
  • Проста людина, що Бога боїться, вище багатоосвіченого й елегантного, що не має в своїх цілях і прагненнях догоджати Богу.
  • За природнім призначенням людина повинна жити в дусі, духу підпорядковуватися і духом наповнювати все душевне, а тим паче тілесне – а за ними і все своє зовнішнє, тобто життя, сімейне та суспільну.
  • Щасливий той, хто відчуває себе щасливим.

PS.

Продовження читайте наступної неділі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *