Фелденкрайз М.П. Мистецтво руху. Уроки майстра

Фелденкрайз М.П. Мистецтво руху. Уроки майстра(за книжкою: Мойше Фельденкрайз. Искусство движения. Уроки мастера / Пер. с англ. А. Заславской. — М.: Эксмо, 2003. — 352 с.).

Щось не щастить мені останнім часом з вибором книжок. У минулій публікації писав про невдалий досвід з книжкою А.П. Кашкарова «Розмови з сином», після чого вирішив трохи змінити тематику. Оскільки піст закінчився і я повернувся до силових тренувань – звернув свій погляд до папки, в яку збираю книжки щодо різних аспектів тренування. Зокрема, давненько вже в мене в цій папці лежала книжка з інтригуючою назвою «Мистецтво руху. Уроки майстра». Додатковий інтерес збурювала й особистість автора – українець за місцем народження, що першим серед європейців одержав чорний пояс з дзюдо, доктор фізичний наук та пропагандист здорового способу життя.

Але ця книжка… Чесно кажучи – хай би собі й далі лежала непрочитаною. Чергове розчарування. Зважте самі: у книжці на 350 сторінок, де розповідається про різні види вправ – жодного (!) фото чи хоча б найпростішого малюнку (спочатку думав, що це лише в моєму fb2 варіанті, але й на інших сайтах суцільний текст). Іде опис вправи на кілька сторінок, а потім геніальна фраза «І Мойше показав, як правильно». Тож для тих, хто хоче одержати з книжки якусь практичну інформацію – забудьте. Власне, уся книжка – це запис п’ятиденного семінару, який проводив автор. Тому використовувати її можуть лише ті, хто вже знайомий з наведеними там вправами, аби згадати якісь нюанси. Усі інші – або записуйтеся на курси, або згадайте мою пересторогу перед тим, як купувати (чи хоча б скачувати) цю книжку.

Щоправда, у книжці все ж вдалося надибати кілька цікавих думок (переважна більшість яких не стосується безпосередньо вправ), якими і ділюся з вами сьогодні:

  • Час і любов взаємозамінні: для того, кого ти любиш, ти завжди знайдеш час.
  • Його авторитет ніколи не був авторитарний.
  • Кожна виконувана вами дія повинно бути продуманою кінестетично, тобто пропускатися крізь ваші відчуття.
  • Ви повинні рухатися досить повільно, щоб малоактивні рухові зони кори головного мозку, що відповідають за формування руху, вловили ваші дії (у книжці дуже багато подібних порад, що відразу нагадало мені правила виконання вправ у тайцзицюань: там теж однією з головних вимог є усвідомлене виконання кожного руху, коли «тіло рухається за свідомістю» – прим. моя)
  • З моменту народження мозок людини збільшується у п’ять разів (у шимпанзе – лише на 100 г, хоча початкова їх маса приблизно однакова).
  • Багато людей вивчають математику, але, щоб стати математиком, необхідно самому вміти мислити математично.
  • По-справжньому важливе знання — це вміння по-іншому зробити щось вже відоме вам.
  • Згідно закону Вебера — Фехнера, стимули і реакції на них відповідають закону логарифма.
  • Ми звикли напружуватися навіть тоді, коли в цьому немає необхідності.
  • Гарний вчитель повинен знати, коли йому замовкнути.
  • У якісного руху відсутня попередня реорганізація.
  • Виживання носить негативний характер: особини, що вижили — це ті, які уникли загибелі.
  • Рух має починатися в тазовому поясі, а не в руці або нозі, проте напрямок руху задається рухом голови (ще один постулат з тайцзицюань; таке враження, що автор просто переніс основні принципи цього древнього мистецтва на розроблену ним систему – прим. моя)
  • Нервова система підтримує тіло у нерухомому положенні (а оце вже цікава думка: насправді, ми й не замислюємося, що доки ми стоїмо чи сидимо, ніби відпочиваючи, нервова система постійно працює, аби ми не впали. Тут згадується досить парадоксальна теорія академіка Мікуліна про те, що організм витрачає більше поживних речовин на розслаблення м’язів, ніж на їх скорочення – прим. моя).
  • В асиметрії закладена суть переваги людини.
  • Ви не можете по-справжньому навчитися, поки не зробите помилки і не виправите її.
  • Навчання, як і харчування, вимагає перетравлення.
  • Більшість з нас імітують стандартну спрямованість культури і в процесі розвитку відмовляються від своєї індивідуальності.
  • Сміх — це усвідомлення того, що небезпека загрожує комусь, але не тобі.
  • Обмеження — це нав’язлива звичка нехтування власним комфортом.
  • Людина, яка поспішає, — це людина, котра усвідомлює, що вона занадто повільна.
  • Щоб позбавити себе від людства, потрібно мати щось людське (зроблене людьми, наприклад, мотузку, пігулку чи пістолет – прим. моя).
  • Щоб стати золотим медалістом, не потрібно годинами займатися бігом, а важливо досліджувати власні непродуктивні дії.

PS. Про вправи з власною вагою та різні аспекти тренувального процесу читайте також на моїх сайтах «Тренировки дома» (рос.) та «HomWorkout» (англ.).

One thought on “Фелденкрайз М.П. Мистецтво руху. Уроки майстра

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *