Чарльз Вілен. Гола економіка. Викриття нудної науки (завершення)

Чарльз Вілен. Гола економіка. Викриття нудної науки

(за книгою: Чарлз Уилэн. Голая экономика. Разоблачение унылой науки. – М.: Олимп-Бизнес, 2007. – 367 с.)

Завершується (див. частина 1, частина 2, частина 3, частина 4) наше знайомство з економічним посібником для непрофесіоналів. Сьогодні торкнемося питань глобалізації та міжнародної торгівлі, оподаткування, важливості для країни природних і людських ресурсів. Наприкінці, за традицією, кілька літературних джерел, на які посилається автор (хоча переважну кількість даних він наводить з англомовної фахової періодичної літератури: кого зацікавить – шукайте у книжці). Не знаю, як вам, а мені дещо відкрилися очі на ті процеси, які ми спостерігаємо в економіці, і учасниками яких (навіть не бажаючи цього) стаємо. Приємного читання:

  • Інфляція – кепське явище. Дефляція (стійке зниження цін) – це гірше.
  • Наш рівень життя високий тому, що ми здані зосередитися на виконанні задач, які робимо найкраще, і придбати все інше.
  • Світ в економічному сенсі стає все взаємозалежнішим.
  • Ми торгуємо з іншими, тому що торгівля звільняє час і ресурси для виконання тих справ, у яких ми вправніші.
  • Результативність – ось що робить нас багатшими. Спеціалізація – ось що забезпечує нашу результативність.
  • Протекціонізм в короткостроковій перспективі зберігає робочі місця, однак в довгостроковій перспективі – сповільнює економічне зростання.
  • Глобальна торгівля сприяє спеціалізації, а протекціонізм нищить її.
  • Ганді, як і Лінкольн, були видатними лідерами та поганими економістами.
  • Ми надаємо якості довкілля вищої цінності в міру того, як багатшаємо.
  • Створення матеріального багатства – це процес використання ресурсів, з людськими включно, для виробництва речей, що мають вартість.
  • У будь-якої країни є ресурси, хоча б у вигляді працелюбності й розуму її мешканців.
  • Для того, щоб розвиватися і процвітати, країні потрібні закони, правоохоронна діяльність, суди, базова інфраструктура, уряд для збирання податків і повага громадян до кожної з цих складових.
  • Надмірна зарегульованість йде пліч-о-пліч з корупцією.
  • Високі ставки оподаткування, що застосовуються нерівномірно, повсюдно спотворюють економіку і створюють можливості для хабарництва і корупції.
  • Уряди більшості країн могли б збирати більше податків, якби вони були низькими, простими і легкими для збирання.
  • Компанії, захищені від конкуренції, не стають міцнішими – вони жиріють і стають лінивішими.
  • Слабка валюта гарна для експортерів і погана для імпортерів.
  • Погані люди можуть отримати вигоду з поганої політики.
  • Багатства природних ресурсів країни можуть зашкодити її розвитку (ніяку країну не нагадує? – прим. моя).
  • Найстрашніші випадки голоду викликані не неврожаями, а неповноцінними політичними системами, котрі заважають ринку скоригувати своє функціонування.
  • Бідні країни, як і бідні люди, зазвичай мають дуже погані звички.
  • Іноземна допомога має позитивний ефект лише тоді, коли країна, що її отримує, вже проводить гарну політику.
  • Стан справ поліпшується тоді, коли є тверде політичне переконання його поліпшити.
  • У міру зростання наших прибутків ми працюємо все більше – до того моменту, коли час стає важливішим за гроші.
  • Якщо вибрати правильні стимули, можна використовувати ринки для досягнення будь-яких цілей.
  • Сенс життя – в максимізації корисності, а не прибутків.
  • У міру зростання багатства ми все частіше виявляємо схильність ставити естетику вище прибутків.
  • «Усякий, хто до 30 років не був соціалістом – нечуйний; хто залишився соціалістом після 30 років – пришелепкуватий» (французьке прислів’я).

Згадувата у тексті література:

  • Дайан Фоссі «Горили в тумані».
  • Адам Сміт «Дослідження про природу і причини багатства народів».
  • Мілтон Фрідмен «Капіталізм і свобода».
  • Роберт Франк «Лихоманка розкоші».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *