Чарльз Вілен. Гола економіка. Викриття нудної науки (ч. 2)

Чарльз Вілен. Гола економіка. Викриття нудної науки

(за книгою: Чарлз Уилэн. Голая экономика. Разоблачение унылой науки. – М.: Олимп-Бизнес, 2007. – 367 с.)

Пропоную продовжити розпочате учора опанування азів економічної науки зрозумілою мовою. У сьогоднішніх виписках торкнемося питання монополізму, конкуренції та спроб державного регулювання ринку, заробітну плату, податки і заощадження. Особливо автор наголошує на емоційній «безбарвності» економічної науки: чого варте лише твердження, що алкогольні та тютюнові вироби корисні державі не лише як джерело акцизних зборів, але й спосіб скорочення життя населення – адже ті, хто вживає алкоголь і курить, платять у державні соціальні фонди на рівні зі здоровими, але живуть менше (у держави швидше з’являються вільні пенсійні кошти). І таких прикладів у книжці з десяток. Тому спробуйте прочитати її всю, а не лише мої виписки:

  • Ринок винагороджує дефіцит, однак не має щонайменшого стосунку до вартості (порівняйте ціну діамантів, що не мають практичної цінності, і води).
  • Ринок не забезпечує нас товарами, яких ми потребуємо; він забезпечує нас товарами, які ми хочемо купити (як тут не згадати Сенекине: «купуй не те, що потрібне, а те, що необхідне» – прим. моя).
  • Оскільки ми використовуємо ціни для розподілу товарів, більшість ринків мають здатність до автоматичної корекції.
  • Високі ціни подібні до високої температури: вони і симптом, і потенційні ліки.
  • Якщо в ринковій системі зафіксувати ціни, компанії почнуть конкурувати в інший спосіб (зазвичай – якістю послуг чи товарів).
  • Будь-яка ринкова угода покращує становище усіх її учасників.
  • Низька заробітна плата – один із симптомів злиднів, а не одна з причин.
  • Ми працюємо наполегливіше, коли отримуємо вигоду безпосередньо з нашої праці.
  • У будь-якій системі, що не заснована на ринку, особисті мотиви зазвичай відсторонені від продуктивності: робітники не отримують винагороди за інтенсивну працю, однак їх і не карають за лінощі.
  • Система, за якої всім робітникам платять однаково, дає найталановитішим з них сильний стимул до пошуку іншої роботи.
  • Конкуренція неймовірно гарна річ (якщо стосується інших).
  • Податки створюють потужний стимул до ухиляння від їх сплати чи зменшення оподатковуваної діяльності.
  • Чим більше компаній «йде в тінь», тим вищими повинні бути ставки податків для тих, що не обрав цей шлях, але підвищення податкового тиску прискорює і їх «відхід у тінь».
  • Низький рівень заощаджень може знизити об’єм капіталу для інвестицій, які дадуть змогу підвищити рівень життя.
  • Логічна економіка не завжди тотожна гарній політиці.
  • Курці платять у фонд соціального страхування та в пенсійний фонд, однак не затримуються на цьому світі досить довго, аби отримати накопичені кошти.
  • Будь-яка система добровільної оплати стає жертвою людей, що прагнуть скористатися благами безкоштовно.
  • Економічна наука не дає відповідей на філософські питання щодо розподілу прибутків.
  • Адміністрація кожного президента може знайти досить кваліфікованих економістів, що підтримають її ідеологічну позицію.
  • Державна політика, спрямована на потреби бідних, може мати непередбачувані наслідки, котрі знижують ефективність цієї політики і навіть призводять до абсолютно протилежних результатів.
  • Наше почуття добробуту визначається як нашим відносним багатством, так і його абсолютним рівнем (не лише, яка діагональ у вашого телевізора, але й наскільки він більший за сусідський).
  • Монополія відкидає саму необхідність в інноваціях чи реагуванні на запити клієнтів.
  • Одна з найбільших державних монополій – загальна середня освіта.
  • Чим менше економіка залежить від політики, тим краще.
  • Ринки функціонують тому, що засоби йдуть туди, де вони найнеобхідніші.
  • «Чисті втрати» – це ситуація, коли ваше становище погіршується, однак краще від цього нікому не стає.
  • Одержання вищої освіти підвищує прибутки на 10 %.
  • Економіка має все більший попит на інтелект робітника, а не на його фізичну силу.

PS.

Продовження читайте наступної суботи.

One thought on “Чарльз Вілен. Гола економіка. Викриття нудної науки (ч. 2)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *