Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 3)

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душіСьогодні ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати короткі, але душевні історії від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. – 456 с.). Зазвичай намагаюся обмежити свої виписки одним-двома реченнями, однак у цій книжці є кілька оповідань, які закінчуються своєрідними заповідями (щось на зразок  «Десяти ритуалів осяйного життя» Робіна Шарми), і поділити їх на частини практично неможливо. Тому наприкінці публікації наведу їх повністю. Отож, розпочнемо:

  • Бог – це батько, що любить так, як мама.
  • Результат мовчання: людина знаходить себе саму (на цій необхідності віднаходити час для мовчання наголошується зараз практично в усіх книжках з самоорганізації, хоча священики знали про це ще задовго до Трейсі та Кові – прим. моя).
  • Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша (про щоденне «огортання ковдрою тиші» згадує і Шарма – прим. моя).
  • Пустеля плаче. Плаче, тому що хотіла би бути садом, парком…
  • Щодня ти мав би благати віри, щоб прагнути неможливого.
  • Якщо на небі твого життя є зірка, не трать часу, обпалюючи свої крила до якоїсь тьмяної лампи.
  • Ти перший маєш почати коло радости (в інтернеті зараз можна надибати багато відео з такими «колами радості», коли приємність, зроблена якійсь людині, через деякий час повертається назад – прим. моя).
  • У Талмуді, книзі, в якій зібрана мудрість єврейських учителів, є такі слова: «У світі, що має настати, кожний із нас буде змушений відповісти за всі ті гарні речі, які Бог створив для нас і які ми не хотіли бачити».
  • Не чекай до завтра, щоб сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз.
  • Найбільше у наших часах бракує відваги. Не йдеться тут про нерозважне зухвальство чи безоглядність, а про правдиву відвагу, яка дозволяла б кожну проблему зустріти словами: «Напевно, існує якийсь розв’язок, я шукатиму його, а отже, знайду».
  • «Десять заповідей сердечности»? Вони могли б виглядати приблизно так:
  1. Позаяк сердечність можлива, не існує жодної причини, аби обходитися без неї.
  2. Щодня бодай трохи розмовляйте одне з одним.
  3. Безнастанно намагайтеся ставати ліпшими.
  4. Поважайте себе.
  5. Виявляйте співчуття до інших.
  6. Будьте увічливими. Любов не припускається поганих манер.
  7. Відкривайте у людях добрі і гарні риси, навіть тоді, коли вони роблять усе, аби це приховати.
  8. Не бійтеся розходжень і сварок: лише мертві і байдужі ніколи не входять у суперечку.
  9. Не дозволяйте, аби вами оволодівали роздратування і щоденна суєта.
  10. Усміхайтеся! Це підтримує працю серця й оберігає перед прикрощами.
  • Не обмежуйся існуванням… Живи!
  • Не обмежуйся дотиканням… Відчувай!
  • Не обмежуйся спогляданням… Побач!
  • Не обмежуйся слуханням… Почуй!
  • Не обмежуйся мовленням… Скажи щось!
  •  Твоя душа – мов гостра сокира. Не дозволяй, щоб вона затупилася. Щодня гостри її потроху:
  1. Затримайся на десять хвилин, аби послухати музику.
  2. Коли можеш, влаштовуй собі прогулянки.
  3. Щодня обнімай тих, кого любиш, і скажи кожному з них: «Ти мені дорогий».
  4. Святкуй річниці, дні народження, іменини і все, що собі пригадаєш.
  5. Будь люб’язним з усіма, а також зі своїми найближчими і з домашніми.
  6. Усміхайся.
  7. Молися.
  8. Допомагай тим, які тебе потребують.
  9. Зроби для себе щось приємне.
  10. Підніми голову і прагни до неба.

PS.

Завершення виписок та підсумкові враження про книжку читайте у наступній публікації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *