Бердник О. Лабіринт Мінотавра

(за книжкою: Олесь Бердник. Лабіринт Мінотавра. – Київ: Веселка, 1990. — 408 с.).

Олесь Бердник. Лабіринт МінотавраЛабіринт Мінотавра

  • Життя — то ніч, моя красуне, а протягом ночі багато насниться всякої всячини.
  • Істина, яка звільняє нас від суєтності й марності цього світу – істина, проголошена й скріплена Христом.
  • Проклята радість, здобута хоч краплею горя!
  • Ми є лише тоді, коли віддаємо себе іншим.
  • Жити – то означає мати якусь мету і прямувати до неї.
  • Відповідь у людині. Ззовні нема нічого. Якщо ти чекаєш пояснень чи повчань збоку, — ти неминуче стаєш залежним від речей, молитов, богів, людей, учителів, вождів, священних текстів.
  • В серці людини — зерно вічності. Але всяке зерно можна знищити недбалістю або добути з нього багатий врожай.

  • Не може небо опуститись на землю, щоб підняти в повітря пташку. Пташка повинна сама зростити крила для польоту і прагнути вгору.
  • Шукай в собі, думай, зупиняй потреби тіла й нижчої душі.
  • Ми приймаємо лише те, що полюбимо.
  • Навіть рабство інколи дає переваги усталеності.
  • Горе — найкращий учитель. Без нього людина — лише байдужий спостерігач подій, сонна самовдоволена істота.
  • Скільки в світі сліпих та глухих, а ще більше сонних.
  • Не поспішати в царство тіней треба, а розганяти тіні тут, на землі.
  • Зупинений розум божеволіє!
  • Панувати можна лише над рабськими душами, бо вільний дух — поза досяжністю тиранії.
  • Страх породжує тиранію і хитрість.
  • Свобода — то відмова!
  • Безсмертне тільки знання, посіяне в душу людей.
  • Колесо узвичаєного життя замикає вас у безвихідь постійності прагнень.
  • Свободу духу треба берегти понад всіма умовностями політики й повсякденного життя.
  • Щоб збагнути — треба полюбити.
  • Ти не звільнишся ніколи від своєї суті, а лише можеш освятити її, піднести до ідеальних висот.
  • Зерно майбутнього світу любові і щастя — у нашому серці.

На святому вогні спалимо розлуку

  • Ліпше малесенька іскра, ніж гора попелу.
  • Лише мудрість не іржавіє.
  • Все минає, тільки тиша лишається… Тиша мудрості й спокою… Будь сином тиші. І тоді в тобі пробудиться пісня.
  • Життя минає, і хто не загнуздає його, як дикого коня, той хіба може-бути вершником?
  • Я сліпий на очі, а є сліпі на серце. То страшніше, синку…
  • Неволя многолика, у неї мотузочків — не злічити. Не отямишся, коли й заплутаєшся, мов муха в павутині…
  • Краще немудра хоробрість, аніж розумна байдужість!
  • Розумна в тебе голова, а як прийшло до вузлика — тут і плачі пішли.
  • Володарі не прощають своїм рятівникам. А тим паче, коли рятівник тягнеться до вінця царського…
  • Втекти — хіба не є то останнє право раба?
  • Хто хоче вінця — хай іде до кінця.
  • Він ненавидить свободу, бо не віднайшов її в своєму серці.
  • Нащо тобі невмирущість, коли ти не можеш дати ради звичайному життю?
  • Щось вартісне тільки тоді, коли його можна втратити.

Хто зважиться — вогняним наречеться

  • А бажання… воля… То — найсильніша енергія! Якщо чогось дуже, дуже сильно запрагнути — все здійсниться.
  • Ось тобі страшна клятва — щоб мене земля ковтнула!
  • Зайві слова віддаляють від правд, від розуміння. Головне приходить у мовчанні, в тиші.
  • У вас так багато слів, щоб довести інше слово.
  • Коли ми любимо те, що перед очима, — це вже ніби плата за почуття.
  • Крила мрії розтоплені сонцем істини.
  • Космос такий розмаїтий у своїх виявах, що мислити його однотипно — смішно.
  • Жити можна скрізь. Скільки різних умов — стільки градацій життя.
  • Хто хоче йти відомими шляхами, той не відкриє нічого нового… Будь перший!

У цій публікації – лише цитати. Враження (переважно негативні) – у наступній.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *