А у ваших дзвонах є 5 % золота?

Церковні дзвониПостійні читачі цього блогу знають, що до православних свят я намагаюся підготувати публікацію на християнську тематику. Сьогоднішнє свято не буде винятком. А поштовхом до її написання стала подія, що трапилася учора.

У нашій церкві я несу послух дзвонаря. Тож іноді маю відповідати на запитання щодо дзвонів. Це й непогано, оскільки, готуючись до цих запитань, і сам дізнаюся багато нового. Наприклад, нещодавно запитали, а як я знаю, як довго слід дзвонити? Сам цим ніколи не переймався – дзвонив, як дзвонилося, а тут мусив пошукати. Виявляється, у дзвонарів таки є своєрідний стандарт тривалості. Це… молитва. Точніше – 50-й псалом. Дзвонар має прочитати його повністю, доки б’є у дзвони. Зізнаюся, мені поки що так не вдається (або з ритму збиваюся, або з тексту), та орієнтир отримав. Тож запитання – це непогано. Але учорашнє виявилося несподіваним.

Щойно я завершив дзвонити, як жіночка років 50-ти запитала: «А у ваших дзвонах є 5 % золота?». Побачивши моє збентеження – пояснила: виявляється, вона напередодні прочитала статтю про наукове дослідження, яке доводило, що дзвони здатні вбивати усіх шкідливих мікробів у радіусі 7 (!) км. Але лише ті дзвони, що містять 5 % золота.

Спочатку не знав, що й відповісти. Чи висміяти таку псевдонауку, чи єхидно запитати у жіночки, як дзвін відрізняє шкідливих мікробів від корисних. Та отямився, що мені ще в храм іти, та й просто відповів, що не знаю.

А зараз сиджу і намагаюся знайти відповідь на одвічне запитання: хто винен? Жінка, що розривається між наукою і церквою? Науковці, що намагаються науково пояснити отримані результати (золото вбиває мікробів, срібний хрест дезинфікує йорданську воду тощо)? Чи церква, яка не може пояснити людям різницю між магією, наукою та силою Бога?

Вже не раз піднімав цю тему, та ще раз нагадаю основну ознаку науки: гарантований причинно-наслідковий зв’язок. Будь-який науковий дослід можна повторити іншими людьми, в інший час і в іншій країні. Магія також має наукову складову (адже саме з магії наука й почалася), однак більша її частина ненаукова. Якщо магія спрацьовує, але суперечить науці – слід розуміти, що тут діють сили, здатні долати людські закони. І всі чудово розуміють природу цих сил (хоч іноді й намагаються себе одурити).

Та над усім стоїть Бог. Який створив цей світ і дав йому закони буття (саме їх і намагається зрозуміти наука). Який попускає бісівським силам спокушати людей магією. Але який і визволяє людину від цих сил, варто лише справді усвідомити своє місце і місце Бога.

Бог творить, магія намагається скопіювати, наука – пояснити. Згадаймо відомі старозавітні події. Бог забезпечив Мойсею з народом прохід посеред моря – науковці доводять, що то був природній катаклізм чи сприятливі погодні умови. Бог зробив води Мерри солодкими – науковці стверджують, що гіркота зникла, бо Мойсей під виглядом дерева пожбурив у воду шматок іонообмінної смоли. Христос перетворює воду на вино (Ів. 2: 7-10) – учені переконують, що він просто підсипав туди сухий винний порошок. Навіть явлення воскреслого Христа учням пояснюють масовим гіпнозом.

Магія теж не безсила. Згадаймо намагання єгипетський жреців копіювати дива Мойсея. Перетворити палицю на змію і навпаки? Легко! Води озера – на кров? Просто! Викликати з річок жаб? Можемо! Але й ті маги схаменулися, коли побачили усю силу Господню. Коли почала гинути худоба, коли вкрилися люди виразками – маги почали переконувати фараона поступитися. А сучасних вчених і цим не збентежиш. Виявляється, худоба загинула внаслідок епідемії (спричиненої жабами). А люди захворіли, бо їли м’ясо хворих тварин. Одного лише не спромоглася пояснити сучасна наука – загибелі усіх первістків єгипетських (хоча певен, що спроби вже були і ще будуть).

Та чи потрібні нам ці пояснення? Якщо дзвін з 5 % золота знезаражує повітря – чому хворіють люди, що живуть поблизу церков? Чому не можуть похвалитися здоров’ям ті, хто п’є свячену воду чи запалює дома церковну свічку? Чи не тому, що ставимося до цього, як до магічного дійства чи науково доведеного факту. Забуваючи, що за всім цим стоїть не безликий набір ознак і явищ, а особистісний небайдужий Бог. Який випробовує кожну людину і посилає їх хворобу чи зцілення насамперед для виправлення і підтримання духовного життя.

Тож не випробовуймо Бога. Відкидаймо магію, усвідомлюймо обмеженість науки і твердо тримаймося своєї віри. Не ходімо в церкву, аби дихати очищеним повітрям чи пити знезаражену воду. Краще йдемо, щоб подякувати Богові за всі його благодіяння і від усього серця промовити: «Нехай буде, Господи, милість Твоя на нас, бо ми надіємось на Тебе». Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *